Уроки

        

          Посередній  учитель розповідає.

         Хороший учитель пояснює,

         Кращий учитель демонструє,

           Великий учитель надихає

                                                                                          Уіл`ям  Артур Уорд

Географічні координати

Конспект уроку . Південна Америка. Загальні відомості

Задачі з географії

Національний та етнічний склад населення

Окомірна зйомка 

Основні біологічні явища. Урок-мандрівка

Конспект уроку 
7 клас
Південна Америка

Тема. Південна Америка. Загальні відомості. Особливості фізико-географічного положення. Дослідження і освоєння материка. Практична робота: 8 (продовження). Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів материка.

Мета: сформувати в учнів загальне уявлення про географічне положення, площу та форму материка, поглибити систему знань учнів про відкриття та дослідження Південної Америки; розвивати вміння працювати з картою, знаходити на ній географічні об’єкти; виховувати повагу до відважних мореплавців та вчених, які зробили великий внесок у відкриття та дослідження Південної Америки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: фізична карта Південної Америки, плакати «Видатні мандрівники», атласи, контурні карти, проектор.

ХІД УРОКУ

І.Організаційна частина.

Слайд1.

                                                                              Хто в світі не бував, той дива не бачив.    

     Народне прислів’я

II. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за питаннями.

 Слайд2.

1.   Скільки материків на планеті Земля?

2.   З якими материками ми уже ознайомилися?

3.   Чим вони подібні? Чим відрізняються?

ІІІ Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Ці землі з ласки Амеріґо  Веспуччі одержали назву «Новий світ», колись у джунглях цього материка заблукали герої книги Жуля Верна «Діти капітана Гранта».

Слайд3.

Учитель. Це материк, де казкова краса Амазонки межує зі сліпучо-білими снігами Анд, мертва пустеля Атакама змінюється безмежними просторами трав’янистих рівнин Пампи, де є високогірні озера, стрімкі водоспади та повноводні річки. Далеко за межами материка відомий яскравий бразільський карнавал з чарівними ритмами аргентинського танго, «Ча-ча-ча» та «Ламбади».

Слайд4.

Учитель. Як ви вже здогадалися, мова йде про Південну Америку. Яскрава природа материка, традиції його мешканців зацікавлять будь-кого, тому на сьогоднішньому уроці ми почнемо подорож до Південної Америки і познайомимося з її географічним положенням та історією відкриття і дослідження.

Слайд 5.

     Повідомлення теми: Південна Америка, загальні відомості. Особливості географічного положення. Дослідження і освоєння материка.   Практична робота. Позначення на контурній карті назв основних географічних об´єктів материка.

   Слайд 6.

          

Мета:

Ø сформувати  загальне уявлення про географічне положення, площу та форму материка, поглибити систему знань про відкриття та дослідження Південної Америки;

Ø розвивати вміння працювати з картою, знаходити на ній географічні об’єкти;

Ø виховувати повагу до відважних мореплавців та вчених, які зробили великий внесок у відкриття та дослідження Південної Америки.

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Південна Америка — дуже цікавий материк. Це — найвологіший материк Землі, який має свої особливості, але й багато спільного з Африкою та Австралією.

    Це — материк, що подарував світові кукурудзу, картоплю, томати, ананаси, какао, гарбузи, квасолю, хінне й каучукове дерева.

Слайд7-8-9.

  Тут знаходяться:

Слайд10.

- найдовші у світі гори — Анди;

Слайд11.

-найбільша у світі низовина — Амазонська;

Слайд12.

- найповноводніша у світі річка — Амазонка;

Слайд13.

-найвищий у світі водоспад — Анхель;

Слайд14.

-найвищий у світі вулкан — Льюльяйльяко;

-найсухіша у світі пустеля — Атакама;

Слайд16.

 -найменша у світі пташка — колібрі;

Слайд17.

-найбільший хижий птах — кондор;

Слайд18.

-найкровожерливіша риба — піранья;

Слайд19.

-найдовша змія — анаконда.

Географічне положення.

Слайд20.

     Обриси Південної Америки нагадують трикутник, що простягнувся з півночі, звужуючись, на південь, від спекотних тропіків Карибського моря до засніженого і штормового острова Вогняна Земля. Материк перетинається екватором у північній широкій частині, тому на значній його території випадає багато опадів. Відносно нульового меридіана він  повністю лежить у Західній півкулі. Зі сходу материк омивають води Атлантичного, із заходу – Тихого океанів, з півночі – води внутрішнього теплого і глибокого Карибського моря.Південна Америка віддалена від решти материків. І лише з Північною Америкою вона з’єднується на півночі вузькою смужкою суходолу – Панамським перешийком. У найвужчій частині перешийку в 1914 р. було прорито Панамський канал завдовжки 81 км. Південна Америка і Північна Америка – два материки, які утворюють одну частину світу – Америку.
       Крайніми точками материка на півночі є мис Галлінас, на півдні – мис Фроуерд, на заході – мис Паріньяс,  на сході – мис Кабу-Бранку. Мис Горн є крайньою острівною точкою Південної Америки. Берегова лінія здебільшого рівна і порізана слабо – материк майже не має великих заток, півостровів і островів. Виключенням є тільки південно-західне узбережжя, де лежить архіпелаг Вогняна Земля, відділений від Південної Америки Магеллановою протокою, а від Антарктиди – протокою Дрейка. Френсіс Дрейк – англієць, який у 1578 р. перший проплив протокою шириною 950 км,  У 1520 р. під час плавання протокою, що пізніше буде названа його ім’ям, Фернан Магеллан побачив на березі вогні. Великий мореплавець назвав цю землю Тьєрра-дель-Фуего – Земля вогню. Чи були це вогні багать туземців або що-небудь інше, назавжди залишиться загадкою. Так з’явилася на картах назва Вогняна Земля.
       Найбільшою затокою є Ла-Плата (в ХУІ ст. італієць Себастян Кабот вибрав для суден прекрасну стоянку в затоці, на її берегах він виміняв у туземців багато срібних прикрас, тому й затоку назвав Ла-Плата – срібло, «срібна річка»). Поблизу південно-східного узбережжя материка розташовані Фолклендські (Мальвінські) острови. 

Слайд21.

      V. Закріплення вивченого матеріалу. Практична робота.

Тема. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів материка

     Завдання.

Виконайте наступне:

 Слайд22.

1. На контурній карті позначте і підпишіть назви крайніх точок Південної Америки

(4 точки)

 Слайд23.

Підпишіть Карибське море; затоку Ла-Плата; протоки – Магелланову, Дрейка; острови – Вогняна Земля, Фолклендські.

    Підказка
 Крайні точки Південної Америки:
Найпівнічніша точка    мис Галіннас
 12°25′ пн. ш. 71°35′ зх. д.

Найпівденніша точка    мис Фроуерд
 53°54′ пд. ш. 71°18′ зх. д.

Найзахідніша точка    мис Париньяс
 4°45′ пд. ш. 81°20′ зх. д.

Найсхідніша точка    мис Кабу-Бранку
 7°09′ пд. ш. 34°46′ зх. д

    Учитель. Багато цікавого чекає на нас під час знайомства з Південною Америкою. Отож почнемо ми свою подорож з історії відкриття та дослідження материка. Хто ж відкрив Америку?

    Повідомлення учня №1.

Христофор Колумб народився у 1451 році в Ґенуї в сім’ї ткача. Як оповідає біблійна легенда, одного разу язичник Христофор переніс через бурхливу річку маленького Ісуса Христа. З того часу і став Христофор покровителем мандрівників. І, можливо, не випадково Домінік Колумб дав своєму синові ім’я Христофор.

Як можна здогадатися, професія батька Христофора не зацікавила. Він мріяв про далекі подорожі.

    У 70ті роки XV ст. Колумб здійснив свої перші плавання Середземним морем. Він став досвідченим моряком, що добре знався на навігації та астрономії.

Колумба цікавила ідея якнайшвидшого досягнення Індії — країни казкових багатств: золота, срібла, діамантів та прянощів, які тоді дуже цінувалися. Він спланував плавання до Індії не із заходу на схід, навколо Африки, а зі сходу на захід, спираючись на античне вчення про кулястість Землі й розрахунки вчених XV століття.

Колумб запропонував проект експедиції портуґальському королю Жуану II, але отримав відмову. Відмовляють йому й Генріх VII — король Англії, і Карл VIII — король Франції. Тоді Колумб поїхав до Іспанії, де домігся зустрічі з королівською родиною. Завдяки королеві Ізабеллі, його проект був прийнятий.

Слайд24.

     У серпні 1492 року Колумб із командою з 90 моряків на трьох кораблях («Санта -Марія», «Пінта», «Нінья») відплив з гавані Палоса.

Слайд25.

Слайд26.

    Спочатку три кораблі підійшли до Канарських островів, а потім вирушили на захід. 17 вересня моряки вперше ніби побачили землю, але з’ясувалося, що то лише хмари, підсвічені сонцем. З кожним днем моряки втрачали надію. Колумбу ледве вдавалося заспокоїти команду, але лише на деякий час.

 Слайд27.

    Першим землю побачив Родріго Тріана, який був вахтовим на «Пінті», що йшла попереду всіх кораблів. Це трапилося 12 жовтня 1492 року о другій годині ночі (ця дата вважається офіційною датою відкриття Америки). Здійснилась велика мрія Колумба. За словами французького географа XVIII століття Ж. Анвіля, «план Колумба був величезною помилкою, що призвела до великого відкриття». Першому острову   Колумб дав назву Сан Сальвадор («Рятівник»).

    Незабаром були відкриті острови Куба (Колумб дав йому назву Хуана, на честь дочки королеви Ізабелли) і Гаїті (назвав Еспаньйолою).

    15 березня 1493 року Колумб повернувся до Іспанії, куди привіз очікувану новину про відкриті землі, трохи золота, декількох тубільців і абсолютну впевненість у тому, що він був в Індії.

    У 1493–1504 роках Колумб здійснив ще три подорожі до нових земель, відкривши острови Ямайка та Уперто-Ріко, групу малих Антільських островів, від Домініки до Вірґінських включно, і острів Трінідад, започаткував вивчення Південної та Центральної Америки, обстеживши узбережжя континенту протяжністю 2 тис. км. Під час своїх експедицій Колумб відкрив Сарґасове море та Північну Пасатну течію.

7 листопада 1504 року Колумб повернувся дуже хворий до Іспанії. Він дізнався про смерть королеви Ізабелли, з якою пов’язував свої надії.

    «Моя мета – якомога більше побачити й відкрити...» Так писав Колумб у 1492 р. Нині, коли наш світ, уже клопочеться дослідженням інших планет, нам ще важко усвідомити всю вагу великої історичної події, здійсненої тими, хто дав світові нові світи, після того, як п’ять століть тому подався через океан до інших континентів, інших народів, інших цивілізацій. Для Європи це відкриття було потребою зазирнути за свої межі, звернути свій погляд до уявних країв, що їх Колумбова подорож зробила дійсністю. Пізніше відкриття Америки вважали найбільшою історичною подією після створення світу.

Помер Колумб 20 травня 1506 року. Його поховали в монастирі Вальядоліда. Слайд28.

    Учитель. Відкриття видатного мандрівника мали величезне значення, бо сприяли перегляду середньовічного світогляду та започаткували виникнення колоніальних імперій.

 Слайд29.

1532 р. – іспанська експедиція Франсіско Піссаро – досягнула Тихого океану, знищила імперію інків, створила опорні фортеці.Іспанська і португальська мови після колонізації стали основою для сучасних мов континенту. Відкриття та колонізація Південної Америки здійснювалися іспанцями та портуґальцями. Це призвело до загарбницьких війн та знищення стародавньої культури інків.

Чому ж з’явилася назва Америка?

Повідомлення учня № 2.Нові відкриті землі пізніше назвали на честь Амеріґо Веспуччі.

Слайд30.

    Він народився 9 березня 1454 року в сім’ї нотаріуса у Флоренції. Поступив на службу до флорентійських банкірів Медичі, де працював до 40літнього віку.

У 1492 році Веспуччі переїхав до Севільї і мешкав там до 1499 року. У 1499–1504 роках він кілька разів плавав до берегів Америки.

    Веспуччі не був начальником жодної експедиції або хоча б капітаном одного з іспанських або портуґальських кораблів. Більшість істориків навіть мають сумніви, чи насправді він здійснив деякі плавання, про які розповідав.

    Світова слава Веспуччі ґрунтується на двох його листах 1503 і 1504 роках, у яких він описував свої чотири плавання. Веспуччі давав мало навігаційних і географічних відомостей, але жваво та захоплююче описував зоряне небо Південної півкулі, природу відкритих країн, побут місцевих народів. У Європі інтерес до нових відкриттів був величезний, а звіти мореплавців публікувалися рідко, тому листи Амеріґо Веспуччі мали гучну славу. Особливої уваги заслуговує третє плавання Веспуччі, коли він у складі портуґальської експедиції в 1501–1502 роках понад п’ять місяців плавав вздовж берегів Бразілії. Амеріґо Веспуччі зробив правильний висновок, що вони були біля берегів нового материка. Через це лотарінгський картограф Мартін Вальдзеемюллер у 1507 році назвав цей материк його ім’ям, а потім ця назва поширилася на обидва материки.

Метод «мозкового штурму»

Слайд31.

На півдні Південної Америки знаходиться великий архіпелаг. Знайдіть його на карті і скажіть, як він називається. (Вогняна Земля)

Слайд32.

Як ви думаєте, чому він має таку назву? (Відповіді учнів)

Слайд33.

Учитель. Першими європейцями, що побачили архіпелаг, були учасники експедиції Маґеллана. Тубільці Вогняної Землі не вміли добувати вогонь, тому весь час підтримували вогнища, які й бачив Маґеллан. Він назвав архіпелаг Тіерра дель Фуего, що означає «земля вогнів».

Хто такий Фернан Маґеллан?

Слайд34.

Повідомлення учня №3.Фернан Маґеллан народився у 1480 році в Портуґалії. У 1519 році він вирушив у першу навколосвітню подорож. Метою експедиції було досягти Молуккських островів — островів пряностей (перець, кориця, гвоздика, мускатний горіх). Ображений на короля Портуґалії за те, що йому відмовили у підвищенні, Маґеллан поїхав до Іспанії і заявив іспанському урядові, що Молуккські острови, найважливіше джерело портуґальського багатства, мають належати Іспанії. Але дістатися цих островів треба західним шляхом, щоб не викликати

підозри у портуґальців. Маґеллан переконливо доводив, що на південь від Бразилії повинна знаходитися протока між Атлантикою і невідомим океаном.

Від іспанців у своє розпорядження Маґеллан отримав п’ять кораблів.

Слайд35.

    20 вересня 1519 року флотилія вийшла в море. Експедиція досягла берегів Бразілії, де нею були уточнені вже карти, а також відкрила невідоме атлантичне узбережжя Південної Америки протяжністю 3500 км. Протоку, що вела на захід, було знайдено 21 жовтня 1520 року (пізніше її назвали Маґеллановою). Через 38 днів кораблі вийшли до океану, який Маґеллан назвав Тихим, бо під час плавання була гарна погода.

    У березні 1521 року експедиція досягла Філіппінських островів. Маґеллан був тут раніше, припливаючи зі сходу.

На одному з островів 27 квітня 1521 року в сутичці з місцевими жителями Фернан Маґеллан загинув.

Слайд36.

     6 вересня 1522 року на батьківщину повернувся лише один корабель з 18 членами експедиції на чолі з Елькано, помічником Маґеллана. Подорож тривала 1081 день. Експедиція Маґеллана остаточно підтвердила теорію про кулястість Землі.

Звістка про нові землі, легенди про країну Ельдорадо з величезними багатствами манили до нових земель іспанців. Одним з них був керівник іспанської військової експедиції Франсіско Пісарро. Він вийшов до Тихоокеанського узбережжя Південної Америки, де заснував кілька опорних фортець. 21 вересня 1532 року його загін почав похід, який за кілька місяців знищив стародавню імперію інків. Почалася епоха кровопролитних воєн за захоплення території материка.

     Першим перетнув Південну Америку в 1542 році із заходу на схід річкою Амазонка Франсіско Орельяна. Для цього йому довелося побудувати два кораблі. Під час однієї із сутичок з місцевими племенами іспанцям здалося, що з ними воювали жінки з довгим волоссям і в коротких спідницях. Вони вирішили, що це країна легендарних войовничих амазонок. Тому річку назвали Ріоде-Амазонас (річка амазонок), а пізніше просто Амазонка.

     Коли говорити про відкриття, то обов’язково потрібно згадати про Френсіса Дрейка. Він вважався королівським піратом англійської королеви Єлизавети. 15 листопада 1577 року Дрейк, призначений адміралом англійського флоту, на чолі п’яти добре споряджених і озброєних кораблів вийшов з порту в тривалий піратський рейд до Південної Америки. Новими, тоді ще нікому не відомими шляхами, він обігнув Південну Америку і як сніг на голову з’явився перед іспанцями. Пограбувавши їх кораблі, неначе розтанув серед океану. Дрейк перетнув Тихий та Індійський океани, обігнув Африку і на уцілілій «Золотій лані» 26 вересня 1580 року повернувся до Англії.

    Це плавання, що тривало два роки і десять місяців, стало важливою подією в історії географічних відкриттів. Пірат її королівської величності другим після експедиції Фернана Маґеллана здійснив навколосвітню подорож. Він першим обійшов Південну Америку широкою протокою (пізніше названу на його честь) і довів, що Вогняна Земля є островом, а не північним виступом невідомого південного материка, як тоді вважали. Крім того, Дрейк дослідив і наніс на географічну карту частину західного узбережжя Південної Америки.

    Учитель. Першими вченими-дослідниками Південної Америки у 1735–1743 роках стали французькі та іспанські учасники Екваторіальної експедиції. З 1977 по 1802 рік материк досліджував німецький учений Олександр Гумбольдт

 Слайд37.

разом із французьким науковцем Ґ. Бопланом. Гумбольдт опублікував результати своїх досліджень у 30томній книзі «Мандрівка у рівноденні області Нового Світу». В цій книзі описані гори Анди та багато невідомих на той час видів рослин та тварин (3 тисячі видів рослин і 1 тисяча видів тварин).

    Велике значення мала ботаніко-агрономічна експедиція Миколи Івановича Вавилова, під час якої (1932– 1933) були встановлені давні місця поширення культурних рослин на території Південної Америки.

Слайд38.

    Рослинність і тваринний світ материка досліджував натураліст Чарльз Дарвін, коли здійснював навколосвітню подорож на судні «Бігль» (1831–1832).

Слайд39.

    А ви знали, що … ?

 Слайд40.

    Поблизу західного узбережжя Південної Америки розміщені острови Александр Селькірк і Робінзон-Крузо. Александр Селькірк – це саме той моряк, пригоди якого на безлюдному острові описав письменник Даніель Дефо в своєму відомому творі «Робінзон Крузо».

Слайд41.

VІ. Підсумок уроку. Перевір себе.

Слайд42-43-44.

1. Площа материка складає …
1) 16 млн км2
2) 28 млн км2
3) 18,3 млн км2
4) 9,5 млн км2
2. Найбільшою затокою є … .
3.. Частина світу Америка була відкрита … у 14.. р.
4.Хто досліджував Південну Америку?

5.На честь кого назвали материк? Чому?

6.Хто такий Френсіс Дрейк?

7.Що відкрив Фернан Маґеллан?

8.Хто знищив цивілізацію інків?

Оцінювання учнів.

Слайд45.

VІІ. Домашнє завдання

 Опрацювати § 27.

Здійснити уявну подорож навколо Південної Америки та нанести на контурну карту об’єкти, які зустрілися на шляху.

Конспект уроку 

9 клас

Національний та етнічний склад населення України.

Мета: дати характеристику особливостей національного складу населення України; навчити розрізняти національні меншини та етнографічні групи українців; пояснити причини строкатого національного складу населення країни; продовжити формування навичок роботи з картами атласу та секторними і стовпчастими діаграмами; виховувати повагу до представників інших народів, що проживають в Україні, почуття толерант­ності до етнічних меншин та представників усіх релігійних напрямів, представлених в Україні; зміцнювати внутрішню самосвідомість, гордість за належність до української нації, почуття національної гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: проектор, контурні карти, атласи, роздатковий матеріал, книжки.

Хід уроку

І.Організаційний момент.

1.Слово вчителя. Добрий день! Розпочну наше з Вами спілкування поетичними рядками.

Слайд 1.

А наш народ — з душею, наче сонце…

Ну, де ще є така ясна краса?

Увесь цей світ ми тулимо до серця,

Бо він — і пісня наша, і сльоза.

                                              Н.Шугніло

ІІ. Оголошення теми уроку.

Слайд 2.

--Діти, запишіть число та тему нашого уроку.

Національний та етнічний склад населення України.

 ―Ішов до вас на урок і поставив мету, яку повинні досягнути разом з Вами, вивчаючи оголошену тему.

Слайд 3.

 Мета:

        дати характеристику особливостей національного складу населення України; навчити розрізняти національні меншини ; пояснити причини строкатого національного складу населення країни; формувати навички роботи з картою та секторними і стовпчастими діаграмами;

        розвивати спостережливість, вміння порівнювати та робити висновки;

        виховувати повагу до представників інших народів, що проживають в Україні, гордість за належність до української нації, почуття національної гідності.

  

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слайд 4.

  

― Чим краще Ви будете знати себе і людей, які живуть поряд, тим повноціннішим , стабільнішим буде ваше життя.

IV. Актуалізація набутих умінь та навичок учнів.

1.Робота з таблицею. Бесіда за питаннями.

-- Діти, давайте побачимо, яку частку в національному складі населення України за­ймає корінна нація з 1930 по 2001р.?

Слайд 5.

Національний склад населення України

Націо­нальність	1930		1959		1989		2001
	тис. чол.   %              тис. чол.   %                тис. чол.   %                тис. чол.   %
Українці	31 317	75	32 158	76,8	37 419	72,7	37 541,7	78,7
Росіяни	3331	8,0	7091	16,9	11 356	22,1	8334,1	17,5
Євреї	2710	6,5	839	2,0	486	0,9	103,6	0,2
Білоруси	143	0,3	291	0,7	440	0,9	275,8	0,6
Кримські татари	–	–	–	–	38	0,07	248,2	0,5
Молдавани	327	0,8	242	0,6	325	0,6	258,6	0,5
Болгари	198	0,5	219	0,5	234	0,5	204,6	0,5
Поляки	2295	5,5	363	0,9	219	0,4	144,1	0,3
Угорці	112	0,2	149	0,4	163	0,3	156,6	0,3
Румуни	139	0,3	101	0,2	135	0,3	151,0	0,3
Греки	160	0,4	104	0,2	99	0,2	91,5	0,2
Інші	1044	2,5	312	0,8	576	1,1	177,1	0,4
Разом	41 776	100	41 869	100	51 452	100	47 686,9	100

• Які зміни відбулися в національному складі населення за останнє століття?
•  Чому Україна має строкатий національний склад?
• З якими історичними подіями пов’язані зміни в національному складі населення України?
• Частка яких народів збільшилася? зменшилася?

2. Проведемо «Мозгову атаку». Завдання:пояснити термін.

Слайд 6.

1.Що таке населення?

2. Яке явище називаємо міграцією?

3. Кого називаємо національними меншинами?

4.Що таке природний рух?

 V. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття про етнос. Нація як вища форма етносу

Сучасна Україна — багатонаціональна держава, де прожи­вають більше 100 націй та народностей. Усі вони складають український народ.

Слайд 7.

    Ось такий вигляд має карта етнічного складу України.

Вивченням культури, побуту, походження та розселення на­родів займається етнографія (грец. ethnos — «народ», grapho — «пишу»).

Слайд 8.

 Запишіть визначення у зошити.

Етнографія- це наука,яка вивчає культуру побут,походження та розселення народів.

  В етнографії прийнято виділяти три стадії формування етносу: плем’я, народність, нація.

Слайд 9.

        Етнос — це група людей, яка історично склалася на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, способу життя та самосвідомістю (тобто осо­бистим відчуттям «національної ідентичності», колективним усвідомленням своєї єдності та відмінності від інших).

         Першою формою етносу, що історично формувалася, було плем’я.

        З часом між племенами виникали господарські та куль­турні зв’язки, що привело до змішування племен. Кровна спо­рідненість поступово замінялася територіальною спільністю про­живання. Так виникла народність. Вона складалася з близьких за походженням та мовою племен. Під час формування народностей мова одного з племен ставала спільною для всіх.

З часом спільні риси, такі, як мова, культура, єдність тери­торії, набувають стійкого характеру, народність перетворюється на націю. Нація — це вища форма етносу. Приналежність людей до певної нації або народності отримала назву «національ­ність».

     Процес від виникнення до розпаду етносу називається етноге­незом і триває 1200–1500 років.

Слайд 10.

    Риси нації-мова, культура, єдність території.

Слайд 11.

    Перегляд відеоролика «Моя Україна»

2. Формування національного складу населення України

Україна має унікальне географічне положення, тому здавна разом з корінним етносом — українцями — тут жили представ­ники інших народів. Вони створювали матеріальні багатства: будували міста, розорювали цілинні землі, втілювали в життя наукові проекти.

Слайд 12.

     У багатонаціональних державах (до яких, безсумнівно, на­лежить і Україна) завжди в національному питанні присутні різновекторні процеси: з одного боку, злиття, певна асиміляція (приміром, за рахунок змішаних шлюбів, однакової системи освіти тощо) народів, а з іншого — зміцнення внутрішньої са­мосвідомості, гордість за належність до певної нації, почуття національної гідності.

     Корінною нацією є українці. Їхня частка в кількості населен­ня становить 77,8 %. Практично в усіх областях більша частина жителів — представники українського етносу (виняток становить Автономна Республіка Крим). Розміщення українців по областях нерівномірне: українці становлять більшу частку в складі насе­лення на заході і в центральних регіонах; у Донбасі, Криму та Одеській області — меншу.

    Українці — це одна зі східних гілок слов’янських наро­дів. Українці мають багату матеріальну і духовну культуру. Мелодійна і виразна мова, що успадкувала всі особливості давньослов’янської, розвинулась і вдосконалилася протягом сторіч, українська писемність сформувалася на базі кирилиці. У духовній культурі українського народу провідне місце на­лежить звичаям, обрядам, народній творчості, мистецтву, що своїми коренями сягають давніх часів. Значну роль у житті українців відіграє релігія. Виникнення Київської Русі привело до прийняття українцями християнства, яке й нині залишається найбільш поширеною релігією.

Слайд 13.

     Ментальність українців характе­ризується відсутністю агресивності (ніколи не зазіхали на землі інших народів), терпимістю до інших народів, працьовитістю, акуратністю, почуттям гумору.

    Виховні питання.  

    1.Згідні, що укр. народ має такі духовні якості?

    2.Як ми повинні ставитися до людей інших національностей, які проживають на території України?

     Національний склад — співвідношення кількості осіб різних національностей, які проживають на території країни (записати в зошити).

     ІІІ. Первинна перевірка засвоєних знань.

    Слайд 14.

     1.Практична робота Побудова секторної та стовпчикової діаграм національного складу населення України за даними 2001 року.

     2.Робота в малих групах(4 учні). Дайте відповіді на питання за матеріалами карток.

Слайд 15.

Росіяни

      Другою за кількістю населення національною групою є росіяни, які становлять понад 17 % населення. Росіяни разом з українцями в попередні століття освоювали східні і південно-східні райони країни. Наприкінці XVII ст. чверть жителів Слобожанщини були росіянами. У XX ст., в роки проведення політики індустріалізації в СРСР та в повоєнний період, коли високими темпами будувалися заводи, фабрики і шахти, виникла велика потреба в робочій силі. Вона реалізовувалася в основному за рахунок російського населення, тому за 1930–1959 рр. кількість росіян в Україні зросла у 2,1 разу (а українців майже не змінилася). Основними районами розміщення росіян є: південь України — Одеська (27 %), Запорізька (32 %) області, Крим (67 %); східні області: Дніпропетровська (24 %), Харківська (33 %), Луганська (45 %), Донецька (44 %); місто Київ (21 %).

1.Яку частину населення України становлять росіяни?

2.Які історичні процеси сприяли збільшенню кількості росіян?

3.У яких районах проживає багато росіян?

Слайд 16.

Євреї

У роки між Першою і Другою світовими війнами на території України проживало близько 3 млн євреїв. Ще урядом царської Росії було організовано так звані смуги осілості євреїв. Це райони Правобережної України, а в XIX столітті в смуги осілості євреїв включено Чернігівську і Полтавську губернії. У межах цих смуг євреям заборонялося жити в селах і деяких великих містах. Високий відсоток єврейського населення був у маленьких містечках на захід від Дніпра («містечкові євреї»), а також в Одесі (36,5 % від загальної кількості населення міста), Чернівцях (33,5 %), Львові (31,9 %) і деяких інших містах. З 1930 по 1989 р. кількість євреїв зменшилася з 2,7 млн чоловік до 486 тис. Причини цього різні: геноцид під час окупації фашистів, евакуація під час війни, еміграція до Ізраїлю, Канади (у 1999 р. 16 тис. чоловік виїхало до Ізраїлю, а на початку 90-х рр. ця цифра становила 30–40 тис. чоловік на рік). Зараз 97 % євреїв живе у великих містах країни (Київ — 100 тис. чоловік, Одеса — приблизно 69 тис., Дніпропетровська область — приблизно 50 тис. чоловік).  1.Що називали «смугами осілості»?

2.Де вони знаходилися?

3.Назвіть причини різкого скорочення кількості євреїв в Україні за останнє століття.

Слайд 17.

Німці

З 60-х рр. XVIII ст. царська влада почала заселяти землі зруйнованої Запорозької Січі. Катерина II запросила німців з наданням їм пільгових умов для ведення сільського господарства. Перед Першою світовою війною налічувалося понад 1 тис. німецьких колоній (поселень). Вони були зосереджені на півдні України: Херсонська, Миколаївська, Одеська області, Крим, район Мелітополя. У 30-х роках налічувалося понад 500 тис. німців, у 1989 р. — 38 тис. Основна причина зменшення кількості — депортація на схід у передвоєнні і воєнні роки. У 1948 році заслання німців було оголошено вічним, у 1964 р. — обвинувачення в пособництві фашистам знято, але повертатися на Україну їм не дозволили.                                                                                                                                                                     1.Де були розташовані німецькі колонії?

 2.Чому саме там?

Слайд 18.

Кримські татари

На світанку 18 травня 1944 року почалась операція з депортації кримських татар. За три дні 180 тис. кримських татар у 67 ешелонах було вивезено до Центральної Азії і Казахстану. Основне обвинувачення, що пролунало на адресу цього народу, — пособництво фашистам під час окупації Криму. Обвинувачення необґрунтоване. За перші два роки заслання загинуло 31 тис. татар. Не слід забувати той факт, що кримські татари — автохтони Криму (корінний народ), вони здобули незалежність, відокремившись від Золотої Орди в 1449 році. Традиційним районом розселення кримських татар був Південний берег Криму (до речі, про це свідчить і географічна карта: практично всі назви природних об’єктів і населених пунктів до депортації були татарськими — Коктебель, Кучук-Ламбат (Великий Маяк), Аюдаг, Карадаг тощо). Водночас із кримськими татарами було виселено німців, греків, болгар та ін. (Порівняйте національний склад Криму в 1926 і 1991 роках.) Зараз кримські татари повертаються на свою історичну батьківщину: у 1989 році кількість татар становила 38 тис. чоловік, тепер їх близько 250 тис. чоловік. Повернення кримських татар на історичну батьківщину в умовах нестабільності економічного становища Криму (як, зрештою, і всієї України) час від часу викликає деяке соціальне та економічне напруження на півострові. (Нестача коштів на відбудову селищ, на створення нових робочих місць та ін.)

1.У чому зараз полягає національна проблема Криму?

2. Яких змін зазнав національний склад Криму?

Слайд 19.

Національний склад населення Криму,%

	Рік
Національність	1926	1991
Росіяни	42	67
Татари	25	4
Українці	10	25
Німці	6	-
Євреї	5	0,7

Слайд 20.

Сусідні етноси

Цілком природним є той факт, що на території України проживають етноси сусідніх держав. Кордон України багаторазово змінював свої обриси, у прикордонних районах населення практично завжди змішане. Так, 95 % угорців України проживає в Закарпатті, що межує з Угорщиною; болгари — у південних районах України (Одеська, Запорізька області). Багато молдаван в Одеській і Чернівецькій областях. Румуни компактно розселені в Чернівецькій і Закарпатській областях (після Першої світової війни Північна Буковина була частиною Румунії). Уздовж північних і західних кордонів України проживають поляки (найбільше — у Житомирській області). Полонізація західноукраїнських земель почалася з XIV ст., часом влада Польщі поширювалася до Дніпра. Як наслідок цих процесів на території України в 30-ті рр. проживало понад 2 млн поляків, нині — трохи більше 200 тис. Причини зменшення кількості поляків: депортація 1939–1941 рр., утрати під час окупації і внаслідок польсько-українських міжнаціональних конфліктів, обмін українсько-польським населенням у перші післявоєнні роки. Дещо не вписується у вищезазначену тенденцію розміщення білорусів, які проживають у південних і східних районах України, чимало на Донбасі (вони переїхали в післявоєнні роки на підприємства і шахти Донбасу).

1.Які етноси сусідніх країн проживають в Україні?

2.Де вони розміщені?

3.Які зміни в їхній кількості відбулися останніми десятиліттями?

VI. Закріплення набутих знань.

 Слайд 21.

Робота в парі.Позначити на контурній карті, де переважає кількість розселення певної етнічної меншини.

Слайд 22. 

Хочу  звернути вашу увагу ще на одне важливе питання, як представлена духовна культура, географія релігії в Україні.

      Релігія (від лат. religio — «благочестя», «побожність», «свя­тиня», «предмет культу») — одна з форм культури, світогляд, що полягає в поклонінні вищим силам, а також освяченні норм моралі.

Релігія відігравала і продовжує відігравати важливу роль як в особистому і соціальному житті людей, у житті держави, такі в міжнародних відносинах. Значним є внесок релігії у форму­вання етносів, у розвиток їхньої культури, державності.

              Україна — багатоконфесійна держава, на 1 червня 2000 року офіційно було зареєстровано 24,3 тис. релігійних організацій-громад, що належать до 90 конфесій (див. схему). Найбільш численними є християнські конфесії.

             Християнська церква України — явище тисячолітньої куль­тури. Вона почала свою морально-виховну місію з первісної язичеської релігії, що не мала засад моральності. В основі взаємовідносин у тогочасному суспільстві лежали користь, шанування найстаршого та підкорення найсильнішому. Церква розкрила значення гріха, а над усім внутрішнім світом лю­дини і зовнішньою її поведінкою поставила Бога як пильного Суддю. Церква відкрила для людини поняття Божественного Закону. Вона формувала етику, духовну культуру, світогляд. Церква підкреслювала рівність усіх людей перед Богом без формального знищення рабства, одним тільки визнанням рабів рівноправними членами Церкви. Важлива роль Церкви у державному об’єднанні розрізнених слов’янських племен, сприянні їхній централізації навколо Києва. Незаперечна за­слуга Церкви в розквіті освіти на Русі і розвитку церковного мистецтва. В XI столітті християнство розкололося на два напрями: православ’я і католицизм. Вони відрізняються особливостями дог­матики, культу та організації. Істотна догматична розбіжність — питання про походження Святого Духа: католики вважають, що він походить і від Бога-Отця і від Бога-Сина, православні — тільки від Бога-Отця. На відміну від православних, католики думають, що крім раю та пекла існує «чистилище» — проміжна ланка.

Якщо всі католики організаційно єдині і підпорядковані Римській католицькій церкві (РКЦ) на чолі з Папою Римським, то православні мають автокефальні (незалежні) національні церкви. Всього їх 15: Московська, Константинопольська, Єрусалимська, Грузинська та ін. У католицизмі велику роль відіграє чернецт­во — тільки через священнослужителів може дійти звертання до Бога. У православ’ї священнослужителі можуть бути одруже­ними або дають обітницю безшлюбності, у католиків — целібат (обов’язкова безшлюбність).

          Є деякі відмінності й у відправленні служб: у православних храмах допускається лише хоровий спів, але не органна музика, віруючі моляться стоячи; католики хрестять дітей, обливаючи їх водою, православні — тричі занурюючи їх у воду; є відмінність у накладенні хреста — православні хрестяться справа наліво і триперстям тощо.

             Деякі православні церкви пішли на зближення з католицтвом і визнали верховенство Папи Римського (уніатські, або греко-католицькі).

У XVI ст. в результаті так званої Реформації від католи­цизму відколовся протестантизм (від слова «протест»), який відкинув владу Папи Римського і став третім основним на­прямом християнства. Протестантизм висунув три основних принципи в християнстві: порятунок особистою вірою, свя­щенство всіх віруючих і винятковий авторитет Біблії. Кожний християнин, будучи обраний і хрещений (хрещення дорос­лих людей), отримує посвяту на спілкування з Богом, право проповідувати і здійснювати богослужіння без посередників (церк­ви, духівництва). Богослужіння зводиться до проповіді, молитви і співу псалмів рідною мовою. У протестантизмі існує кілька течій, церков, відомих як «пізній протестантизм»: баптисти, методисти, адвентисти, свідки Єгови, п’ятидесятники та ін.

           Православ’я — традиційно найбільш впливова конфесія в Україні. Три його основні православні церкви в цілому налічу­ють майже 12 тис. громад. Кожна з конфесій має свою структуру: громади (формуються за територіальною ознакою) поєднуються на єпархії, існують монастирі, духовні навчальні заклади, пері­одичні видання, недільні школи та ін. Українська православна церква Московського патріархату налічує 8590 громад. Найбільша кількість громад УПЦ у Вінницькій, Хмельницькій, Закарпат­ській, Рівненській, Волинській областях. Згідно з офіційною статистикою Українська православна церква Київського патрі­архату має 2,5 тис. громад, які знаходяться у Львівській, Івано-Франківській, Київській і Тернопільській областях. Українська автокефальна церква має понад 1 тис. парафій, що зосереджені в трьох галицьких областях (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська).

              У 1989 році Українська греко-католицька церква була легалі­зована (з 1946 року церква перебувала на нелегальному становищі) і відновила свою структуру. УГКЦ має більш 3200 громад, які зосереджені в основному в Галичині. Серед церков, що активно розвиваються, треба відзначити римсько-католицьку, яка налічує близько 800 громад, духовним центром її є Львів.

Широко представлено в Україні церкви протестантсько­го напряму. Вони є одними з найбільших за кількістю своїх прихильників у країнах СНД, бо поєднують 5590 громад. Найбільш значні громади мають християни-баптисти, християни віри євангельської (п’ятидесятники),  адвентисти сьомого дня та ін. Баптистські громади найбільш поширені в Чернівецькій, Київській областях; п’ятидесятники — у Рівненській, Волинській.

У про­тестантських церквах України існують республіканські духовні центри.

            Зросла в Україні і кількість мусульманських громад, існують у багатьох містах іудаїстські релігійні громади.

          Останніми роками стали поширюватися нові релігійні на­прями і течії, серед них виділяється віра бахаї. Це наймолодша зі світових релігій. Людству, такому різноманітному за рівнем економічного розвитку, культурою, традиціями і соціальним досвідом, бахаї пропонують новий спосіб життя, що ґрунтується на принципах Єдності Бога, Єдності людства, Єдності релігій, по­долання забобонів (релігійних, расових, класових, національних та ін.), гармонії релігії та науки, незалежного пошуку істини, загальної обов’язкової освіти, рівності чоловіків і жінок тощо.

Таким чином, релігійне життя України стає більш склад­ним і різноманітним. Реалії духовного життя України націлені на створення формули гармонійного співіснування всіх релігійних напрямів і течій, які повинні знайти опору в мину­лому, у традиціях, вміти адаптуватися в сучасності, перебороти нерозуміння або неприйняття, знайти розумну міру, можливість для діалогу релігій.

VІІ. Підсумок уроку.

1.Метод «Так! Ні!»

Слайд 23.

2.Оцінювання учнів.

Активні?

Оцінені?

VІІІ. Домашнє завдання.

Слайд 24.

    Читати матеріал підручника. Виконати соціогеографічний практикум.

Соціогеографічний практикум

Складіть схему етнічної родовідної своєї родини. Вкажіть прізвище, ім’я, по батькові і обов’язково національність. Тра­дицій яких етносів дотримуються у вашій родині? Чи знаєте ви свята свого народу? мову? Чи пов’язане прізвище вашої родини з етнічною родовідною?